На другому етапі розвитку кафедри були досягнуті вагомі результати в галузі статистичної гідроакустики, просторово-часової обробки простих і гідролокаційних сигналів, дослідження методів гідролокації та шумопеленгування в широкому частотному діапазоні, дослідження гідроакустичних полів зі змішаними граничними умовами, дослідження методів синтезу антен, вивчення можливостей активної компенсації вібрації і шумів рухомих об’єктів, дослідження питань класифікації в гідроакустиці. На кафедрі, одній із перших в СРСР, було налагоджено введення і обробку реальних гідроакустичних сигналів на ПВМ (ПВМ «Раздан-2» — 1969 р.).
Другий період життєдіяльності кафедри характеризується швидким нарощуванням її науково-технічного потенціалу. Основою цього стала плідна співпраця з кафедрою радіоприймальних обладнань. Ця кафедра, керована проф. М.Ф. Волернером, була першою з проведення гідроакустичних НДР в КПІ. Кафедрами сумісно було виконано декілька великих науково-дослідних робіт в для ВМФ СРСР (1959-1962 рр.). Виконання цих НДР включало в себе виготовлення діючого гідроакустичного стенду і проведення натурних експериментів. В цілому ці роботи були спрямовані на теоретичне та експериментальне обґрунтування методів та розробку засобів підвищення дальності дії активних та пасивних засобів визначення надводних та підводних об’єктів.
Кафедра
Виконання указаних об’ємних робіт вимагало різкого збільшення чисельності науково-дослідного сектору (НДС) кафедри і послужило основою для написання кандидатських та докторських дисертацій, великої кількості наукових статей і доповідей на всесоюзних та республіканських конференціях та семінарах.
У 60-х роках викладацький склад кафедри поповнився випускниками кафедри (Б.І. Шоцький, В.Б. Галаненкр, І.Л. Обозненко, Л.Я. Тараданов, О.С. Білоус, В.П. Пугач), з радіотехнічного факультету на кафедру прийшли доц. Н.Г. Гаткін, доц. Ю.В. Пухнюк, доц. В.В. Ярошенко.
У цей час значно виріс склад і об’єм робіт, які виконував науково-дослідний сектор кафедри. Тут успішно працювали С.В. Пасічний, В.М. Миронов, М.А. Миронов, С.В. Скрипченко, В.О. Крамаренко, Є.М. Пустовойтов, Л.Н. Коваленко, Л.Г. Красний, Н.О. Брикер, Л.С. Коваленко, С.М. Залізняк, Ю.Д. Божок та багато інших.
В 1972 року на базі підрозділів НДС двох кафедр була створено Проблемну лабораторію гідроакустики. Науковим керівником її було призначено М.Ф. Волернера. заступником — М.І. Карновського. ПЛГА складалась з двох відділів, підпорядкованих, відповідно, двом кафедрам. Начальником 2-го відділу, підпорядкованого кафедрі акустики, був С.В. Пасічний, науковим керівником відділу — Н.Г. Гаткін. В кінці 1974 року ПЛГА перетворено в конструкторське бюро «Шторм» при КПІ. До цього часу чисельність працюючих кожному із відділів досягла 150 осіб, що стало однією з причин проведеної реорганізації.
У цей період підйому науково-дослідної роботи на кафедрі було фактично створено Київську школу статистичної гідроакустики. Обличчя цієї школи визначали її наукові лідери — професори М.І. Карновський, Н.Г. Гаткін, В.О. Геранін, Б.І. Шоцький, В.Б. Галаненко, І.Л. Обозненко а також ціла плеяда їх учнів і послідовників.
Характерною відзнакою кафедри «завжди був тісний зв’язок її діяльності з науково-дослідними роботами, які проводились у Проблемній лабораторії гідроакустики, Київському НДІ гідроприладів та інших профільних організаціях країни. Усі викладачі кафедри займали ведучі посади в науковій структурі ПЛГА, а найбільш успішні студенти приймали участь в НДР, доповнюючи в подальшому штатний склад лабораторії.
Найсучасніше обладнання та високий науково-технічний рівень дозволив колективу ПЛГА проектувати апаратуру та обладнання для проведення гідроакустичних досліджень на Балтійському, Баренцовому, Білому, Чорному, Японському і Середземному морях, здійснювати океанічні проекти та експедиції в Атлантичному, Тихому і Індійському океанах (1971-1978 рр.).
Проблемна лабораторія
Результати наукових досліджень кафедри доповідались на міжнародних, всесоюзних, республіканських та інших конференціях, симпозіумах, школах-семінарах, друкувалися у багатьох наукових журналах. Наукові співробітники кафедри були нагороджені медалями, грамотами, отримали сотні авторських свідоцтв. У 1974 р. кафедра була удостоєна вищої нагороди Виставки досягнень народного господарства СРСР — Диплома Пошани. В цей час науковими розробками кафедри керували відомі вчені М.І. Карновський, Н.Г. Гаткін, В.Т. Грінченко (нині академік, директор Інституту гідромеханіки НАН України).
На кафедрі активно працювало студентське наукове товариство (СНТ) керівником якого був доцент, пізніше професор, В. О. Геранін. Студенти — члени СНТ приймали активну участь в розробках кафедри і ПЛГА, кращі роботи студентів Л.Г. Красного і А.М. Продеуса були удостоєні Дипломів першого ступеня Всесоюзного конкурсу кращих студентських наукових робіт.
Видавничу діяльність кафедри на цьому етапі відзначено появою учбово-наукових розробок: «Інтегратори в системах вимірювань» (Н.Г. Гаткін, В. О. Геранін, М.І. Карновський, 1966 р.), «Завадостійкість типового тракту виявлення сигналів» (Н.Г. Гаткін, В.О. Геранін, М.І. Карновський, Л.Г. Красний, 1971 р.), «Проектування акустичних антен і перетворювачів» (О.С. Білоус, В.С. Горбенко, М.І. Карновський, В.П. Пугач, 1975 р.), «Гармонійні коливання і хвилі у пружних середовищах» (В.Т. Грінченко, В. В. Мелешко, 1980 р.), «Дифракція поверхневих акустичних хвиль на періодичних структурах» (І.М. Гранкін, 1982 р.).
У 70-х роках на кафедрі були підготовлені і успішно захищені дві докторські дисертації (В. О. Геранін, Н.Г. Гаткін). На початку 80-х років на кафедру прийшли працювати молоді випускники КПІ: В.Т. Маципура, С.А. Луньова, О.І. Красильніков.
[:en]